Ательє бізнес-можливостей

Людмила Жукова, власниця вінницького ательє Ornate, вивчає фешн-тенденції на своїх клієнтах, допомагає дизайнерам перетворювати ескізи в готові колекції і роздумує: а чи не стати в майбутньому дизайнером і самій? Про те, як відкрити ательє і побудувати бізнес на індивідуальному і дрібносерійному пошитті, вона розповіла нам.

На шкільний випускний дівчата хочуть елегантні витончені сукні, на інститутський же - «щось таке, щоб з кросівками надіти і потім ще носити». А чоловіки заради спокою в сім'ї погоджуються на плавки з принтом, як у дружини на купальнику.

Спробувати на інших

Якщо озирнутися назад і ретроспективно оцінити шлях, який пройшла підприємниця, то стає очевидним, що кожна подія, кожен крок підводили її до рішення відкрити своє ательє. Вона закінчила Київський національний університет технологій та дизайну за спеціальністю конструктор-технолог швейного виробництва. А потім шість років відпрацювала на вінницькій швейній фабриці. У якийсь момент Людмила зрозуміла, що все, що можна було взяти на цій роботі зі знань і навичок, вона взяла. І якщо й надалі тут залишатися, то нового нічого вже не буде. «Така перспектива не надихала», - розповідає вона. А надихав на той момент яскравий і вабливий світ фешн. «Я дуже захопилася модою. Мені вкрай хотілося дізнатися, як відбуваються всі ці дизайнерські покази, як взагалі створюються модні колекції», - згадує Людмила. Цей інтерес привів її в команду одного вінницького дизайнера. Крім прямих обов'язків конструктора-технолога, на неї лягли й адміністративні завдання. «Маспошив і виробництво - це одна робота, а дизайн - зовсім інша. І хоч я прийшла на цю роботу, маючи пристойний досвід, для мене все було як перший день в школі. Все робилося абсолютно по-іншому. Щодня я вчилася новому. Відкривала для себе незнайомий світ. І напрацьовувала, напрацьовувала досвід», - говорить підприємниця. Тут вона пропрацювала близько двох років, потім її запросили в дизайн-студію з пошиття білизни. І знову ж таки - новий крок у новий світ. Студія створювалася з нуля на очах і за участі мізків і рук Людмили. «Ця робота стала дуже цінним накопичувачем досвіду для мене. Я, хоч і в чужій команді, але пройшла весь шлях від моменту, коли немає нічого, до моменту, коли є живий бізнес і він працює як годинник», - говорить вона.

Відкрити своє

У якийсь момент Людмила зрозуміла, що готова працювати самостійно, і відкрила у Вінниці ательє Ornate. «Це була авантюра. Я зусиллям волі не дозволила собі сидіти і прораховувати всі можливі труднощі. Якби я це зробила, то не відкрилася б ніколи», - розповідає підприємниця. Їй допомагали друзі та знайомі. Одні підказали, де є відповідне приміщення, інші дали обладнання в оренду на комфортних умовах, треті порадили хороших швачок.

Наразі ательє Ornate виповнився рік. За цей час запрацювали два бізнес-напрямки: індпошив і дрібносерійне виробництво, команда виросла з двох осіб до п'яти, а приміщення змінилося на вдвічі більше.

Витрати на відкриття ательє (не в столиці)

Оренда - від 6000 грн/міс.

Зарплатний фонд - від 7500 грн/міс. на одну швачку

Витрати на обладнання - від 30 000 грн

Фурніура - від 5000 грн

Подолати складнощі

Бізнес на індивідуальних замовленнях виявився дуже нестабільним. Сьогодні люди стоять у черзі, а завтра немає нікого. Щоб не ставити себе і ательє в залежність від непередбачуваних бажань та імпульсів клієнтів, Людмила Жукова паралельно з індпошиттям розвиває дрібносерійне виробництво. Наразі в Ornate шиють форму для персоналу кафе і ресторанів, розробляють корпоративні деталі для інтер'єрів, а також співпрацюють з дизайнерами, відшиваючи колекції для показів і на продаж. Така диверсифікація дозволяє утримувати бізнес на плаву в періоди спадів в одному з напрямків. Згодом Людмила планує пробувати себе в нових і нових напрямках, і якщо вони економічно вигідні, вводити їх в бізнес на постійній основі. «Я багато пробую. Не боюся помилятися. Так, бували випадки, коли я відгукувалася на пропозицію зробити те, що до цього не робила, і набивала шишки. Втрачала час, не заробивши грошей. Але це поповнило мій досвід. Тепер я знаю, що в якійсь сфері грошей не заробити взагалі, і більше туди ні ногою, або ж не заробити способом, яким пробувала це зробити я. Тоді потенціал є, просто треба зрозуміти, як», - говорить вона.

Матеріалізувати чужі ідеї

Працювати з дизайнерами Людмила почала випадково. Їй запропонувала співпрацю талановита місцева дівчина-дизайнер із Вінниці, якій потрібна була допомога у пошитті колекції. «Моделі з дизайнерських колекцій часто дуже складні з точки зору конструкції і поєднання тканини. І у самого дизайнера немає потрібної експертизи, щоб не те що за ескізом створити річ, але й заздалегідь оцінити, чи можна це зробити в принципі. А у мене профільна освіту і досвід. Бувають випадки, коли задумку взагалі не можна реалізувати в первісному вигляді. Дизайнер бачить річ з певної тканини, а я дивлюся і розумію, що саме з цієї тканини річ не триматиме потрібну форму, наприклад, або сяде зовсім не так, як передбачає творець. Ми працювали так: дизайнер створювала креатив, а я моделювала вироби, підбирала тканини, а мої співробітниці шили», - каже Людмила. Співпраця стала постійною, і завдяки сарафанному радіо підтягнулися й інші дизайнери. З цікавого проекту це переросло в окремий напрямок бізнесу. За останні півроку Людмила сконструювала і відшила колекції для п'яти вінницьких дизайнерів.

Стати дизайнером?

Людмилу періодично відвідують думки про те, щоб самій створювати колекції. Але реальність вносить свої корективи. «Придумати колекцію, намалювати ескізи, закупити тканини, відшити колекцію, організувати показ - все це вимагає чимало грошей, - каже вона. - Вранці гроші треба вкласти, а чи будуть ввечері стільці - питання. Фешн - високоризикова сфера. Мій бізнес ще дуже молодий, і я роблю його сама. Що заробила, то й моє. І це зароблене я тут же вкладаю в матеріальну базу. Плюс на моїй відповідальності оренда і зарплати людей, які у мене працюють. Тому зараз для мене в пріоритеті економічно вигідні стабільні напрямки. Але це зараз. Коли ж я побудую прибутковий, стійкий бізнес, то, майже впевнена, спробую себе і в дизайні», зазначає вона.

Людмила Жукова про співпрацю з Райффайзен Банком Аваль

Одного разу я отримала замовлення на розробку корпоративного стилю від вінницької IT-компанії. Хлопці хотіли яскравий, комфортний офіс в сучасних трендах у цій сфері. Ми придумали для них весь візуал: від логотипу до різних інтер'єрних фішок, наприклад, чохли на крісла та диванчики, всілякі накидки тощо. Замовники були веселі і «незашорені», працювалося з ними легко, ідеї народжувалися швидко, а реалізовувалися ще швидше. Вся атмосфера у цій IT-компанії, орієнтованій на Європу і США, так захопила мене, що я зрозуміла, що і надалі хочу співпрацювати з такими ж. Паралельно я для свого бізнесу обмірковувала питання, в якому ж банку відкривати розрахунковий рахунок, ось і вибрала банк з європейським корінням – Райффайзен Банк Аваль. Мій бухгалтер також проголосував за нього. Я жодного разу не пошкодувала і з задоволенням користуюся усіма профітами роботи за європейськими стандартами. Все прозоро, чітко, ясно.

Також мені відразу відкрили в банку кредитну лінію, якою я користуюся більш ніж успішно. Щойно я зрозуміла, що у мене є гроші, нехай кредитні, але вони є прямо зараз, то відразу ж закупила відсутнє обладнання. Це виявилося дуже зручно і вигідно для мого бізнесу. Мені не довелося чекати, поки я зароблю достатньо, щоб реінвестувати в закупівлю машин, потрібних для розширення ательє. На це пішло б чимало часу. І весь цей період я б пропускала вигідні замовлення. Просто тому, що не могла б забезпечити необхідний обсяг роботи. А так я відразу все змогла.

Є тут і психологічний момент. До того, як скористатися кредитними коштами банку, я думала про те, щоб позичити гроші у друзів-знайомих. Але дуже не хотілося, щоб гроші якось вплинули на відносини, які я ціную. А тут надійшла пропозиція від банку. Я зрозуміла, що цей варіант краще і скористалася ним. Це стало вирішальним кроком для мого бізнесу.