Без кордонів і вартості: тренди нішевих культур

Нішеві культури - це відмінна альтернатива низькорентабельним традиційним рослинам. Але як зрозуміти, які з них будуть користуватися попитом на ринку, а які не виведуть бізнес в плюс?

Останніми роками агропідприємства все частіше засівають поля нетрадиційними культурами, такими як нут, горох, амарант, сочевиця і багатьма іншими. Ці рослини добре впливають на склад ґрунту і підтримують сівозміну. Однак чи можуть вони бути не тільки сезонним заробітком, а й низькоконкурентним та прибутковим виробництвом?

Рентабельність залежить від комунікації

Великий інтерес до нішевих культур безпосередньо пов'язаний з їх високою рентабельністю: якщо в розрахунку на гектар з кукурудзи можна отримати 10 тис. грн, з цукрових буряків - 50 тис. грн, то із спаржі, наприклад, 400 тис. грн і 100 тис. грн за цукрову кукурудзу. Але заробити навіть за гарного врожаю не так просто. Необхідно мати досвід і навички у вирощуванні нових видів рослин, навчитися правильно їх культивувати і зберігати. З іншого боку, культура споживання нетипових продуктів в Україні щойно починає розвиватися, тому слід бути готовим до додаткових вкладень в маркетингові кампанії. Це також дає хорошу можливість експорту за кордон.

Ще один момент - ціновий діапазон вище середнього. «Для більшості сільгосппідприємств нішеві культури - це бізнес, що приносить багато грошей. Але виробники повинні розуміти свого покупця, який готовий платити високу ціну за такі продукти харчування», - зазначає фахівець з ланцюжка доданої вартості плодоовочевого бізнесу Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC) Сергій Потапов. На його думку, аграріям треба стежити за тенденціями видів продукції, яка буде користуватися попитом у великих містах. І якщо для збуту на внутрішній ринок достатньо просто хорошої комунікації, то для експорту будуть потрібні додаткові інвестиції - в сховища, упаковку і просування на ринку.

Фактор ризику - погода

У нішеве виробництво обов'язково потрібно закладати і майбутні ризики, включаючи погодні. Наприклад, ще років зо два тому агропідприємства бачили перспективу у вирощуванні пивоварного ячменю, який користувався попитом у виробників крафтових видів пива, що набувають популярності. За даними аналітиків «АПК-Інформ», посіви цієї культури у 2018 році склали 340 тис. га, середня врожайність досягла 50 ц/га, а рентабельність була вищою, ніж у фуражного зерна. У всій Україні виробництвом пивоварного ячменю займаються всього кілька господарств.

Проте у фермерському господарстві «ІнтерАгроБаза» на Чернігівщині відзначили, що ціни на продукт виявилися нижчими за очікувані. «В цілому урожай виріс хорошим, стан культур і поживний баланс у нормі», - говорить агроном підприємства Олександр Велентій. У господарстві в цьому році під пивоварний ячмінь засіяли 250 га, урожайність склала 50 ц/га. Однак фахівець додав, що складно прогнозувати, чи буде великий попит на ячмінь у перспективі. В Хмельницькій області в агропідприємстві «Рiдний Край» врожаєм пивоварного ячменю не надто задоволені. Тут відвели під культуру 1,5 тис. га за врожайності в 4,2 т/га. «Нас підвели погодні умови. У травні були сильні тривалі дощі, а потім посушлива погода. Рослини пішли рости вгору і залишилися слабкими», - пояснює ситуацію агроном господарства Петро Марійчук.

Аграрії відзначають, що на ринку пивоварного ячменю дійсно можна очікувати зростання імпорту, тому що вирощені в західних регіонах культури не «витягають» за якістю. На підприємстві кажуть, що наступного року сіяти пивоварний ячмінь не будуть - просто нерентабельно. Закривати потребу в ньому будуть самі виробники готового продукту - пива. У компанії «Уманьпиво», наприклад, сказали, що у них потреби в купівлі сировини немає, оскільки власні посіви забезпечують безперебійне виробництво.

З ніші в масове виробництво

Слід зауважити, що не всі нішеві культури не виправдовують очікування, є серед них і більш стійкі до погодних умов. Наприклад, сорго. За останні сезони внутрішнє споживання цього продукту оцінюється в 22%, решта йде на експорт, в основному в Іспанію та Ізраїль.

Площі під сорго у 2018 році склали всього 40 тис. га, але, за прогнозами ринку, через кілька років цей показник зросте до 1 млн га. Із зернового сорго значно більший вихід крохмалю (70-74%), ніж з кукурудзи (67-72%), а цукровий сорго за технологією вирощування, якістю продукту і користю перевершує цукровий буряк. Багато виробників почали обробляти цю культуру саме як підстраховку на випадок неврожаю інших культур.

«Наразі в Україні зареєстровано 59 сортів і гібридів сорго, але культура не дуже поширена. За енергетичною цінністю зерно і зелена маса сорго нічим не поступаються кукурудзі, а за кількістю протеїну навіть перевершують її.

Також ця культура більш посухостійка і вимагає вдвічі менше води, ніж кукурудза, тому може рости в степовій і лісостеповій зонах, даючи високі врожаї», - розповідає директор НВО «Укрсорго» Ярослав Бардин. За його словами, через п'ять років нішеве сорго цілком може замінити кукурудзу або цукровий буряк.

Витісняючи сировинний збут

Нішеві культури все частіше будуть вирощувати для виробництва готової продукції, а не просто сировинного збуту. Наприклад, сьогодні обсяг світового ринку амарантової олії становить $500 млн, і щороку він збільшується на 12%. Відповідні кліматичні умови України дозволяють вирощувати товарне насіння цієї культури, яке за вмістом жиру і макроелементів перевищує індійське і пакистанське. В Асоціації виробників амаранту і амарантової продукції говорять, що з тонни насіння можна отримати 40 л олії, 350 кг шліфованої крупи, 400 кг нативного борошна. Решта - макуха із зародків. До того ж в Європі спостерігається попит на готову продукцію.

«В Україні виробництвом амарантової олії та муки займаються 15 підприємств, і ще два фермерських господарства роблять чай із амаранту. У Дніпрі працює Центр з очищення насіння цієї культури. Останнім часом на українському ринку з'явився такий продукт, як амарантова крупа, а в Миколаєві виробляють ще й пластівці з амаранту», - розповідає голова Асоціації виробників амаранту і амарантової продукції Олександр Дуда. У 2017 році в Україні цією культурою було засіяно 250 га, а в 2018-му посівні площі під нею займали 800 га, що у 3,2 рази перевищує показники попереднього року. Площі під органічним амарантом збільшилися більш ніж у шість разів.

Порожні ніші

Вже кілька років поспіль трендом нішевого агровиробництва була спаржа, яку збували за досить дорогим цінами. На зміну цій культурі прийшла свіжа спаржева (стручкова) квасоля, яка набуває популярності серед споживачів. Старт невеликого бізнесу оцінюється в $5 тис., для повної окупності ціна має становити приблизно 120 грн/к г.

Натепер в Україні практично порожньою залишається ніша виробництва солодкої картоплі - батату. У нас він поки є радше рідкісним продуктом, тоді як у Європі давно вважається щоденним компонентом раціону харчування. Виробники в південних регіонах наразі тільки починають освоювати культивацію батата.

Коренеплід невибагливий до погодних умов і спокійно росте навіть без спеціальної хімічної обробки. При цьому дефіцит води значно зменшує продуктивність рослини. Ключові витрати на вирощування батату значно нижчі за можливий прибуток. Таке виробництво підходить переважно для невеликих господарств, оскільки культура вимагає більше ручної праці в догляді. На локальних ринках цей продукт збувають за 35-40 грн/кг.

Практично найбільш невпізнаваний і один з найкорисніших продуктів, який щойно почав з'являтися дрібними партіями в українському рітейлі, - це ягоди жимолості. Жимолость виживає за температур до мінус 40 °C, не схильна до серйозних хвороб і екологічна у вирощуванні, вимагає мінімальної кількості пестицидів.

Поки що виробництво цієї продукції в Україні знаходиться на рівні 20-25 тонн, при цьому її ринкова вартість становить 5,6-7,6 дол./кг. З огляду на дуже м'яку структуру ягоди такий продукт складно довго зберігати неушкодженим, тому він більше підходить для локального збуту і виробництва для малого бізнесу. Оптимальна переробка жимолості - випуск у складі морозива, йогуртів, джемів, а також настоянок і вин.