Важливі нововведення «мовного» закону у 2021 році

З 16 січня 2021 року обов’язковим є використання української мови у сфері обслуговування споживачів. Більш детально про це розповідає юрист юридичної фірми «Антіка» Вадим Карнаух. 

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон) в цілому набрав чинності ще 16 липня 2019 року. Водночас для значної частини важливих законодавчих вимог передбачається поступове введення в дію. Не стали виключенням і вагомі для бізнесу вимоги Закону щодо використання державної мови у сфері обслуговування, які нещодавно набули чинності.

Про нововведення 

З 16 січня обов’язковим є використання української мови у сфері обслуговування споживачів. Це правило поширюється на всіх без винятку суб’єктів господарювання, задіяних у даній сфері. Ідеться про будь-яких юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які виробляють та (або) реалізують продукцію, виконують роботи або надають послуги фізичним особам для особистих потреб. Магазини, торговельно-розважальні центри, банки, аптеки, ресторани, готелі, АЗС, фітнес-клуби, перукарні – це лише невелика кількість прикладів для розуміння масштабу поширення нової вимоги. Такий перелік не є вичерпним та, цілком очевидно, може бути значною мірою розширений.

Відтепер бізнес має здійснювати обслуговування та надавати інформацію про вироби, товари та послуги, у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, українською мовою. Виняток з цього правила передбачається лише для ситуацій, коли клієнт висловлює прохання про обслуговування іншою мовою, використання якої є прийнятним і для суб’єкта господарювання. Законом допускається дублювання іншою мовою інформації щодо продукції державною мовою.

Важливим у зв’язку з обов’язком бізнесу інформування споживачів державною мовою є посилання в Законі на інший нормативно-правовий акт – Закон України «Про захист прав споживачів». Для з’ясування обсягу інформації, яка має надаватися споживачам українською мовою, слід керуватися саме положеннями названого закону. Зауважимо, що обсяг такої інформації є досить значним та включає в себе не лише назву товару, дату виготовлення та дані про основні властивості продукції, але й, наприклад, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Про порушення й покарання

У разі порушення вищезазначених вимог бізнес може зіткнутися з негативними наслідками у вигляді не лише репутаційних втрат, але й майнової відповідальності. У Законі досить детально розкривається механізм впливу на порушників.

Насамперед слід звернути увагу, що кожна особа має право звернутися до Уповноваженого із захисту державної мови (далі – Уповноважений) зі скаргою про порушення вимог Закону та щодо усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою. Передбачається, що особа протягом шести місяців з дня виявлення порушення може подати до Уповноваженого скаргу у встановленій формі на рішення, дії або бездіяльність суб’єктів господарювання, їхніх посадових осіб та працівників, зокрема, якщо відповідні посадова особа або працівник юридичної особи відмовилися застосувати державну мову в спілкуванні з заявником, а також у разі відмови надати йому інформацію про товари, роботу або послуги державною мовою. Уповноважений розглядає скаргу та у разі виявлення порушень Закону застосовує заходи контролю за застосуванням державної мови.

Для порушень Закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів встановлюється особливий порядок накладення штрафів на суб’єктів господарювання. У таких випадках Уповноваженим або його представником складається акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, а також оголошується попередження відповідному суб’єкту господарювання з вимогою усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта.

За повторне протягом року порушення вимог Закону Уповноважений накладає на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на території України, штраф у розмірі від 5100 до 6800 грн шляхом винесення постанови.

До набуття чинності новою редакцією Кодексу України про адміністративні правопорушення 16 липня 2022 року, якою встановлюється окремий штраф за повторне невиконання законних вимог Уповноваженого, не можна повністю виключати, що саме лише неусунення порушення Закону у сфері обслуговування протягом 30 днів після складення акта та оголошення вимоги-попередження може бути розцінене як повторне порушення Закону, що вчинене протягом року, та може мати наслідком накладення штрафу на роботодавця.

Варто підкреслити, що Закон надає право Уповноваженому здійснювати державний контроль за застосуванням державної мови за власною ініціативою. Це означає, що вищезгаданий механізм подання скарги зацікавленою особою не є єдиним можливим шляхом для привертання уваги Уповноваженого до порушень.

Отже, бізнесу слід потурбуватися про виконання вимог Закону. Приміром, провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед працівників, які безпосередньо обслуговують клієнтів, щодо необхідності використання української мови в спілкуванні з останніми, а також забезпечити наявність інформації про товари, роботи або послуги державною мовою на цінниках, в меню, прейскурантах, каталогах, квитках тощо. Не варто також нехтувати попередженням Уповноваженого. У разі його отримання бажано усувати допущені порушення протягом встановленого строку.

Коротко про головне

Також варто згадати й про деякі вимоги Закону, які набудуть чинності 16 липня 2021 року та стосуються окремих сфер бізнесу. З вказаної дати обов’язковим за загальним правилом буде використання української мови під час проведення культурно-мистецьких, розважальних і видовищних заходів та їх супроводу. Державною мовою мають виготовлятися будь-які інформаційні матеріали про такі заходи і вхідні квитки. До переходу на державну мову слід підготуватися також музеям, кіновидовищним закладам при поширенні та демонструванні фільмів в Україні, організаторам мистецьких виставок, книговидавцям та розповсюджувачам книг. З 16 липня видавці, внесені до Державного реєстру видавців, виробників і розповсюджувачів видавничої продукції, зобов'язані видавати державною мовою не менше 50 відсотків усіх виданих ними упродовж відповідного календарного року назв книжкових видань. Так само не менше 50 відсотків має становити частка книжкових видань державною мовою у загальній кількості назв книжкових видань, наявних у продажу в кожній книгарні або іншому закладі, що здійснює розповсюдження книг.